Апельсинова торба: В БОЛГАРІЮ АВТОСТОПОМ ВПЕРШЕ)!

Наша перша подорож автостопом.

Україна-Румунія-Болгарія_Румунія-Україна

Одразу хочу зауважити, що ми їхали суто на море, щоб оздоровитись, і відповідно не мали часу на повноцінні екскурсії цими країнами.

Отже загальна кількість днів в подорожі : 20
Днів на дорогу пішло: 4
Подолано кілометрів: 810 в одну сторону і назад 907
Днів на морі було проведено: 16
Відвідано такі великі міста: Варна (Болгарія), Бухарест (Румунія)

О 3 годині ранку ми виїхали з франківського вокзалу на потязі до Чернівців. Приїхавши в це чудове місто, ми почали шукати автобус до кордону (звичайну маршрутку), щоб звідти вже стопити. Натомість знайшли автобус до румунського міста Сучава, яке знаходиться недалеко від кордону, коштував автобус недорого та й ми поїхали ним. І добре зробили! Бо ці всі водії знайомі з прикордонниками і ми не чекали чергу , яка була дуже дуже довгою, а перетнули його дуже швидко, в іншому випадку невідомо скільки б ми добирались днів до моря.

в автобусі на кордоні

Приблизно о 14:00 ми почали стопити з міста Сучава.

начитавшись в неті, що Румуни не володіють англійською, та ше й деруть бабло з автостопщиків, ми вивчили два слова "Фаре бань", що в перекладі з румунської "нема грошей", ми кожному водію, що нам зупинявся і підвозив казали ці завітні слова, щоб не опинитись в незручній ситуації.
Як виявилось потім, всі молоді вільно говорять англійською, і далеко не всі деруть бабло за підвезення.
Перша машина, яка нам зупинилась далеко нас не завезла. Водій сказав, що тут де ми стоїмо погане місце для автостопа і люб"язно відвіз нас на гарну об"їзну

Тут нам одразу зупинився милий чолов"яга, який мріє бути музикантом, але не наважується, бо треба платити за квартиру і утримувати сім"ю, отже треба пахати, а не музику грати...Сумно, але вже...

Провіз нас мрійник - музикант- торговий агент багатенько, висадив у місті Roman (Роман), де ми мінімально перекусили, і далі стопитили.

Тут зупинився нам перший і останній за всю нашу подорож добродій, який при наших словах "фаре бань" і "ноу мані", здивовано на нас глянув, ще раз перепитав чи в нас нема грошей, але всеодно взяв. Він був не зовсім говіркий, але все ж ми перекинулись кількома словами, де звучали "путін факен крейзі" і тому подібне.

Отже, ми прибули у досить велике місто Bacau (Бакеу), десь на об"їзну. На заправці купили води, вмились і пішли на трасу.
Майже зразу ми зупинили першу нашу фуру (для мене взагалі першу - це був мій дебют у поїздці на фурі, до цього якось не траплялось).

Уже вечоріло, а ми проїхали лише якихось 190 км від кордону.

Взагалі, наш маршрут по Румунії був таким: Івано-Франківськ - Чернівці-Сучава-Роман-Бакеу-Фокшань-Бузеу-Бухарест-Джурджу-Русе
Але ясно, шо автостоп штука не передбачувана, тож...
На заході сонця ми їхали гарними полями, хорошими дорогами, зупинялись коло джерела набрати водички холодної і вже затемна приїхали в місто Фокшань.

Все по плану, але втомились, вирішили шукати місце для ночівлі. Походивши пошукавши, зрозуміли, шо якась пічялька і нема де толком поставити намет, здецидували пробувати стопити і не помилились! Зупинилась нам друга наша фура і дядько, який вопше ні бум бум англійською, намагався нам пояснити, що він не їде в Бухарест, але якщо ми їдемо на море, нам треба їхати з ним, бо він їде в Констанцу, а там нам було б класно у Вам Веке, а звідти вже пару км до Болгарії! І все це на мігах, криках, пальцях і всьому, чому тільки можна.))

Ми вирішили: Краще вже їхати, ніж десь тут з циганами ночувати. До констанци було приблизно 300 км (норма відстань). Цього разу я дебютувала знову: спала на далекобійницькому ліжку!)) Березень стежив, щоб водій не заснув, вони намагались щось там говорити, казав було важко, але добре шо не позасинали нафіг))

І в 3 ночі ми приїхали в містечко Ovidiu (Овідю), що перед Констанцою. І знову нас спіткала проблема ночівлі. Ходили бродили, шукали кущі, потім побачили церковку невелику. У маленькому будиночку коло церкви світився нічник. Постукали...Вийшов румун самнітєльной внєшнасті, абсолютно не володіючи ні англійською мовою ні мовою жестів))))), але все ж він люб"язно уступив нам свій диван, а сам пішов у церкву.
О 8 ранку наступного дня, поснідавши десь коло дороги, поїхали далі до самої Констанци. Там стоп був вопше ніякий, вирішили сідати на електричку, щоб добратись до міста Vama Vache (Вама Веке). Там хотіли зупинись на день, покупатись в морі, оговтатись від дороги і вражень.
По дорозі, ми познайомились з дівчиною, яка порадила нам кемпінг у Вама Веке, найдешевший, але з душем і туалетом і тіньочком для намету.

Вама Веке - це ппц...Повна протилежність тому, що ми шукали і прагнем завжди у відпочинку на морі.

Мільйон народу, двіжухі до ранку, байкери, алкаші, торгаші, бари, ресторани, музика, танці, ДВІЖУУУХААА!!!!!

Хотілось тікати звідти чимдуж! Що ми і зробили на наступний же день)

Тут ми застопили дуже класних людей - дівчина та хлопець - Деспіна і Калін. Румуни, прекрасно володіли англійською, направлялись вони у якийсь кемпінг недалеко від кордону. Ми поїхали з ним, бо дуже вже вони хвалили те місце)

Кемпінг знаходиться на території старого дитячого табору у лісочку, дуже все скромно - душ туалет, умивальники.

Ми пожили тут день і зрозумівши, що на пляжі можна жити абсолютно безкоштовно, перебрались туди)

Наш намет - палац! Подарували румуни)

Звідси вже нікуди і не рипались, бо дійсно дуже круте місце і як нам потім казали більшість людей, з якими ми знайомились - це найкраще місце у Болгарії! Звісно, якщо ви шукаєте затишку, спокою, релаксу, тобто справжнього відпочинку!

Село під назвою Крапец знаходиться у 80 кілометрах від великого міста Варна.

Налічує два магазини і кілька барів, один відпочинковий комплекс з двома басейнами, кемпінг і дуже гарний просторий великий піщаний пляж.

Це воістину магічне місце, по приїзді ми одразу відвідали цей чудовий бар і пробули тут до вечора))

А далі все по плану: море, сонце, фрукти, нові люди, все харашо! Трошки фоток

В селі Крапец є своя галарея під відкритим небом)

Потім вирішили поїхати до великого міста, подивитись що там цікавго і як там люди відпочивають. Особисто мене це місто не вразило взагалі, Березню норм. Але гарно погуляли, покатались на подвійному велосипеді, поїли морозива, скупнулись у морі

село Шабла (по дорозі до Варни) Напис на церкві!

На відпочинку я не зовсім била байдики! Кожного ранку йога, У Березня біг. На протязі дня, я вишивала майбутні лавандові саше, Рома читав книгу, Ідилія....))))

Відпочивали ми на морі 16 днів, познайомились з чудовими людьми, абсолютно різним, від кравчинь і барменів до дантистів і безробітніх))

Одного вечора, згадавши, що то якраз День Незалежності нашої країни пішли в бар святкувати, пили текілу,танцювали, викрикуючи з Днем Незалежності!))

В тому лісочку трохи далі від нас відпочивали українці, які живуть в Болгарії вже кілька років - це їх прапор!

Якось, ми пішли пообідати, скуштувати національної їжі Болгарії у відпочинковий комплекс "Яница" - єдиний готель у селі! Знаходиться він на обриві над морем! Дуже гарно там!

Там два басейни - один коло готелю, другий коло ресторану.

Відносно дешеві ціни і смачно все!

Ми вирішили провести там день, покупатись в басейні, попити пивка та пообідати.

А якось в барі була невеличка вечірка, яка почалась ще в обід)), спонтанна, але дуже класна, різна музика лунала в той вечір від Реггі до Продіджів) Було весело і трошки п"янко) Чудове паті було)

І ще трохи просто фоток

16 днів на морі, мені звісно ж мало, але в Березня з"явилась робота, мусіли їхати. Треба було бути до 3 вересня дома. Нові друзі з Бухареста попередньо запросили нас в гості, ви звісно ж скористались запрошенням!

Отже, дорога назад проходила все ж через Бухарест

З села Крапец ми Вирушили до Румунії. Виїжджали рано вранці, мабуть це далось взнаки, тому, що стояли аж цілу годину, вже дах рвало, співали пісень, Рома навіть віршик вроді склав) Ніхто не зупинявся, та й машин не дуже багато їхало. Нарешті зупинились якісь місцеві хлопці на тарандайці типу старого опеля кадетт, але розвалюха капец. Все ж, довезли нас аж до самого кордону з Румунією.

Ми вже зібрались йти пішки через кордон, аж тут я помітила українські номера і нагло увірвалась до тої машини (до речі шось типу ікс пятого) і з словами ми теж з України, просила би відвезли нас хоч кудись в Румунію! Вони радо погодились, трошки були в шоці від мене, але взяли) .

Смішне: коли винесли паспорти, прикордонник питає у водія, тицяючи пальцем на бородатого Березня: "Не боїтесь брати Романа? " Мабуть, все таки, є шось у тій бороді не нашого))) Посміялись.

борода)

Чудові люди з мопсом Ліза))))), самі з міста Ізмаїл, від них почули всі погані новини, але зараз про це я не хочу писати.

Ми приїхали десь фіг зна куди, але звідти застопили третю нашу фуру, водій якої звісно ж ні бум бум англійською, єдине, що ми зрозуміли - це те, що він їде в Бухарест, але трошки об"їде, а не на пряму. Та й ми собі поїхали з ним. Як висновок: при незнанні мови все ж важко, бо проїхали в об"їзд добряче багато, зайвих дві години, приїхали в Бухарест десь в 16:00.

Надзвонили нових знайомих і гайда гуляти по столиці!)На машині об"їздили всі відомі місця, а потім на пивко.

Зранку ми щось пізнувато встали, поки пороздуплялись, то вопше вже була 10, трохи пізно стопити, Рома страшенно боявся спізнитись у назначений час до Франківська! Було вирішено їхати автобусом до Сучави!